Коментар на 1

Олександр Сергійович Жабенко 🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞

Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Правильні твердження у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
повʼязані з коментарями, написаними протягом більше, ніж року, під час якого краще зрозумів ідеї, вживання, логіку, навіть особливості вимови, тому зараз доречним є перегляд і виправлення допущених неточностей. Замість виправлення у старих текстах, буду виправляти у нових (уже почав це робити). Тому праця триває, зокрема потрібно розглянути читання протягом близько двох тижнів у серпні-вересні 2024 р., коли не мав доступу до мережі Інтернет. Якщо помічаєте неточності у коментарях за цитованими там посиланнями, то варто переглянути, чи немає новіших щодо того ж читання. Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.

Рання:
(Марка XVI, 1-8 )
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04052025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/30042023.html

Літургія:
Неділі перед Воздвиженням:
(Галатів VI, 11-18; Іоана III, 13-17)
Галатів VI, 12 — 'εὐπροσωπῆσαι ἐν σαρκί' - 'euprosopesai en sarki' - мати гарний вигляд у плоті; мати гарний вигляд плоттю. Можливі обидва варіанти перекладу. Тобто принципово надавати плоті первинне значення. Павло не виступає проти тілесної краси (оскільки йдеться про обрізання, яке не виставляється напоказ), але про те виняткове значення, яке його опоненти надавали ритуальному обрізанню, а загалом — правилам для плоті, нехтуючи духовним, прикладом чого є хрест Христовий.

Галатів VI, 13 — 'ἐν τῇ ὑμετέρᾳ σαρκὶ' - 'en te hymetera sarki' - у вашій плоті; вашою плоттю. Тобто зробити підставою похвали собі і вам вашу плоть.

Галатів VI, 14 — 'ἐν τῷ σταυρῷ' - 'en to stauro' - у хресті; хрестом. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на перебування Павла у дії хреста Господнього, у відкупленні та спасінні, а другий — на те, що сам хрест Христовий є підставою для хвали вірних, тобто виявляє їх гідність, достоїнство, цінність в очах Божих (бо хрест є прямим свідченням Божої любові, як Господь цінує спасіння людей), є причиною, чому варто бути християнами.

Галатів VI, 17 — 'ἐν τῷ σώματί' - 'en to somati' - у тілі. Тут не плоть, а тіло. Часто це синоніми, але відмінність може означати також те, що страждання за Христа, як і Його рани, мають значення і після Воскресіння. Тобто страждання і рани за Христа матимуть славу і після загального воскресіння. Звідси особливе шанування ран мучеників.

15 вірш під новим творінням мається на увазі оновлення людини через віру в Христа, тобто те, як людина реально змінюється через Христа у Святому Дусі. Ця зміна є значно важливішою за обрядову складову Закону Мойсея.

Павло вкотре говорить про відсутність будь-якої необхідності дотримуватися усіх обрядових приписів Закону Мойсея після Христа, зокрема обрізання. Окремо відмічу, що слова Галатів VI, 12 щоб не бути їм переслідуваними за хрест Христовий (який у ті часи був в очах людей невіруючих найгіршою карою) можуть свідчити, що були християни, які через обрізання та виконання обрядового Закону Мойсея намагалися повністю уподібнитися юдеям, і таким чином не бути ними та римлянами переслідуваними. Натомість Павло сповідує власне віру Христову у силу та значимість хреста Господнього.

Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24112024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05112023.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/

(1 Коринтян XVI, 13-24)
1 Коринтян XVI, 13 — 'ἐν τῇ πίστει' - 'en te pistei' - у вірі; вірою. Можливі обидва варіанти перекладу, хоча вони різні, але доповнюють один одного.

1 Коринтян XVI, 14 — 'ἐν ἀγάπῃ' - 'en agape' - у любові; любов'ю. Можливі обидва варіанти перекладу, хоча вони різні, але доповнюють один одного.

1 Коринтян XVI, 15 — 'εἰς διακονίαν' - 'eis diakonian' - у служіння. Прийменник 'eis' тут вказує на мету дії.

1 Коринтян XVI, 19 — 'ἐν κυρίῳ' - 'en kyrio' - у Господі.

1 Коринтян XVI, 20 — 'ἐν φιλήματι ἁγίῳ' - 'en philemati hagio' - у святому поцілунку; святим поцілунком. Можливі обидва варіанти перекладу, хоча вони різні. Перший підкреслює, що вітання не міститься у самому поцілунку, тобто поцілунок не є власне вітанням, але супроводжує його (логічне пояснення, чому бувають нещирі поцілунки як такі — тобто істинного вітання у самому поцілунку може не бути, згадаймо поцілунок зрадника Іуди). Другий варіант підкреслює те, що поцілунок є власне вітанням, тобто він завжди щирий у словах апостола. Оскільки святий поцілунок так чи інакше щирий, то він має вітання у собі незалежно від того, який варіант мається на увазі апостолом Павлом.

1 Коринтян XVI, 24 — 'ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ' - 'en CHristo Iesou' - у Христі Ісусі.

Завершення послання.

Павло вітає адресатів, заохочує виявляти любов і шану, зокрема працівникам на Господній ниві, нагадує про Друге Пришестя Ісуса Христа.

Святим поцілунком назване дружнє вітання. Глибше про поцілунки є за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Kiss.html

Послання писалося під диктовку, а в кінці Павло сам власноруч його підписав на знак правильності написаного.

Щодо анафеми в кінці — єдине послання з таким завершенням. Усі вірні мають хоча в малій мірі виявляти сердечну любов до Ісуса Христа, Спасителя і Визволителя, Господа. А якщо немає і краплі тієї щирої любові, то це не християни, отже, маючи вигляд віри, вони від неї відмовляються, а отже, не будуть частиною Церкви (що і означає слово анафема у власному сенсі). Павло таким чином нагадує, що якщо хто не любить Ісуса хоча б трохи з християн, то буде відлучений від Церкви (відділиться сам за власною волею). Тобто це не прокляття, а застереження і нагадування.

Завершує послання побажання благодаті і запевнення у любові до адресатів листа.

Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22092024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03092023.html

(Матфея XXI, 33-42)
Матфея XXI, 33 — 'ἐν αὐτῷ' - 'en auto' - у ньому.

Матфея XXI, 38 — 'ἐν ἑαυτοῖς' - 'en heautois' - у самих собі.

Матфея XXI, 41 — 'ἀποδώσουσιν αὐτῷ τοὺς καρποὺς ἐν τοῖς καιροῖς αὐτῶν' - 'apodosousin auto tous karpous en tois kairois auton' - будуть віддавати йому плоди у час їх. Тобто своєчасно, під час збору урожаю.

Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10042023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29042024.html

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!